ДІВЧИНКА ШУКАЄ МАМУ
Маріуполь. Пекло. Все так само,
Як було: руїна із руїн.
Дівчинка шукає свою маму,
Третій день шукає вже її.
У порожні вікна заглядає,
Всі подвір’я обійшла чужі.
І кого не стріне, то питає:
«Маму ви не бачили, скажіть?!
Мама – добра, звуть її Марина,
Я її сильніше всіх люблю!
Не могла ж вона мене покинуть!
Ну, скажіть, що ні, я вас молю!».
Вечір. Бомба. Злякано закрилась,
Сльози витирає кулачком.
Ще не знає: мама – у могилі
Братській, що за їхнім дитсадком.
