Лелеки в дорозі,
Під крилами – море…
Чи знаєте, рідні,
Яке у нас горе?
Замість підсніжників –
Кров і сльоза.
Чи чуєте в небі? –
Іде в нас війна.
Хоч не говорите,
Скажіть що умієте.
Може по-своєму,
Молитися вмієте.
Скажіть разом в вирії:
«Кру», ще раз «кру».
Забери з України,
Боже, війну.
Лелеки рідненькі,
Ми сумом сповиті.
А гнізда по селах
Ваші розбиті.
Скажіть нам, лелеки,
Що нам робити? –
Боротись, молитись
І край боронити.
Ми з вами, вкраїнці, –
Кажуть лелеки.
Ще трошки летіти,
Вже не далеко.
Дивіться на крила –
Долаємо море.
В молитві є сила –
Здолаєте горе.
Вам з неба видніше,
Хлопці як б‘ються.
Ідуть всі до бою,
Не плачуть, – сміються.
Весна на порозі,
У лузі – калина.
Збираймося, друзі,
Не вмре Україна!
Автор о. Петро Половко
