– Мамо, як ти?! Були тривоги?! – Доцю, добре, хвалити Бога!

– Мамо, як ти?! Були тривоги?! – Доцю, добре, хвалити Бога!

МАМО, ЯК ТИ?!

– Мамо, як ти?! Були тривоги?!

– Доцю, добре, хвалити Бога!

Не хвилюйся нічуть за мене:

Вже давно не було сирени!

(не скажу, що були, прокляті,

вибухало аж біля хати,

і що серце почало колоти,

що убили сусіда Володю,

що город посадити не зможу –

не скажу їй, бо розтривожу!).

Доцю, добре, хвалити Бога!

А у тебе? Що у малого?

– Мамо, в мене усе в порядку,

Було важко лиш на початку!

(не скажу, що у нього простуда,

що й собі простудила груди,

і що нерви уже ніякі,

кожен день чомусь тягне плакать,

бо від мого дзвінків немає

з Ірпеня, вона ж це не знає!).

Усе добре, привіт! Цілую!

(Доню, я ж тебе серцем чую!).

Василь Головецький