Або, як зрозуміти та попередити ймовірний задум ворога з точки зору психології груп. Це довгий, але дійсно важливий тред, будь ласка, прочитайте самі, поширте і розкажіть поза твіттером попереджені = озброєні
1. Опишу коротко і доступно динаміку настроїв населення під час воєн, що відбувається на психологічному фронті
2. Як це може вплинути на кожного з нас
3. Як зменшити негативні наслідки
⠀
1. Динаміка дуже проста:
Стається щось жахливе і неочікуване – спочатку, це шок. Ти дієш автоматично по програмі виживання. Розум намагається перебирати варіанти майбутнього, щоб якось підготуватися до нього і не може цього зробити.
⠀
Планування обмежене до декількох годин. Потім повертаються базові емоції і з шоку може бути вихід у різні стани. Наприклад, відчай, жах, заперечення ітд. Українці масово вирішили відчути сильну ейфорію від того, що ми вистояли ці перші години і дні, і кинулися до бою. Це дуже добре, це показує силу психічного ресурсу.
⠀
Але ейфорія не може триматися постійно – це не економічно до ресурсу психіки. Тому, будь ласка, дуже добре запам’ятайте цю картинку і просто знайте про цей цикл настрою. Коливання настрою – це НОРМАЛЬНО.
⠀
2. Вплив провини. Найстрашніше звісно в цьому – не знати, що з тобою коїться і вірити в те, що ці почуття будуть тепер назавжди. Звісно, не назавжди. Дуже довго боятися чи тривожитись теж не вигідно організму і він знайде як впоратись і з тим
⠀
А наступні знання в тому допоможуть:) Війна проходить не лише на лінії фронту – це не гучні слова, це завдання ворожих сил інформаційно-психологічних операцій. Війна вже всередині кожного: на лінії фронту вона фізична, поза ним – вона психологічна і це не другорядне питання. Настрої людей такі ж важливі, як техніка.
⠀
Під час ейфорії усі відчули єднання, ніби ми стали на якийсь час одним організмом, одним тілом, кожен став іншому близьким родичем, так відбувається коли емоції синхронізуються. І тоді сили мобілізувалися. Річ у тім, що так може синхронізуватися і якась інша емоція, негативна.
Але психологічна війна – це атака на ідентичність кожного, на базові питання “Хто я”, “Яка моя функція”, “Яке моє місце у всьому, що коїться”, “Що я маю робити”. У військових з цим проблем переважно немає, там все чітко, а у цивільних ідентичність під ударом сильно.
Саме ця неможливість кудись приткнутися, постійна провина, яку зараз відчувають так багато людей і є атакою на ідентичність. Провину відчувають УСІ, хто не відчуває безпосередній страх. Для психологів це пряма, на одному кінці провина, на іншому страх
На фронті страшно і там немає місця провині, а в тилу деморалізує провина. І те, і те почуття нормальне в деяких межах. Якщо воно затоплює, психіка не справляється. Якщо затоплює страх, боєць заклякає на місці. Якщо в тилу затоплює провина, людина перестає нормально працювати
Важливо не дозволяти провині заморожувати себе в бездіяльності. Так, не всі зараз в лавах героїчного ЗСУ, але ми і ЗСУ – це одне єдине тіло. Не дозволяти переконувати собі себе, що якісь наші дії тут неважливі. Інакше побудуються захисти знецінення себе і виведення з ладу одиниці
24-го лютого ми відчули, що ми одне тіло. І психологічно це правда. Кожен має вплив на кожного – посмішка в Рівному, гарний настрій у Львові і якісно виконана робота в Тернополі передасться через сотні рук і врятує життя солдату в Харкові. Це і є єдність духом.
Зараз немає неважливої роботи, немає неважливих людей. Кожен може докластися по крихті і ті підари вдавляться.
Допомагати одне одному онлайн, поширювати інформацію – теж дуже важливо. Тримати зв’язок, м’яко переконувати, підбадьорювати, жартувати – теж важливо. Берегти себе і турбуватися про своє виживання – неймовірно важливо. Варити каву клієнтам кав’ярні, дякувати, малювати меми. Усе.
Найкращий засіб від атаки на ідентичність – це чітко знати свої сильні сторони і визначити свій сектор оборони, як у стрілка в ЗСУ – до 40 градусів, чи до 120 у кулеметника. Не намагатися тягнути все, визначитися і робити щось і робити це добре.
Уявіть, що ЗСУ – це білі кров’яні тільця, що вбивають хворобу, а тіло хворіє. Без усіх інших клітин вони не зможуть так добре справлятися як зараз. Кожен зараз є важливою клітиною в тілі. Кожен має функцію. Кожен має її чітко знати і виконувати.
Матері он навіть продовжують в нашому тілі народжувати нові клітини:) Навіть, якщо сили фізичні і психічні почнуть всякати, прокинуться перші негативні емоції відчаю і страху. Це нормально, треба дозволити їм бути, але не вірити на 100% і продовжувати тримати свій сектор оборони
3. Очікування. Розчарування і відчай виникають коли? Правильно. Коли є очікування. Що війна зупиниться скоро. Рецепт простий, нехай краще перемога стане для нас шоком і несподіванкою, ніж очікування скорого закінчення доведуть до відчаю. Звикніть. Це тепер все, що в нас є.
Носилися з порівнянням з Ізраїлем, ну ось. Краще звикнути і повірити, що це тепер буде тижні, місяці і може роки, як в Ізраїлі. Вони б програли, якби очікували швидкого закінчення Чим ми гірші? Ми теж можемо вірити в перемогу, але не чекати її, а працювати і жити далі в цьому
Це моя таємна інформація для вас. Супротивник дійсно чекає, що ми скотимося в відчай від очікування до капітуляції, і тягне гуму, закидуючи сотнями орків щодня просто так. Там людей багато і їм їх не жаль.
Краще підготуватись до відчаю і втрат вже сьогодні, повірити і прийняти в те, що може статися щось найгірше, ніж бути шокованим в майбутньому, тому що супротивник очікує скористатися нашою деморалізацією
Підготуватися до найгіршого – уявити на 5 хв, що це сталося, уявити свої емоції, знайти для цього слова і опис. У старих підручниках з військової психології я читав, що солдата просили уявити, що він вижив, але без кінцівки чи двох, і мав приготуватися та уявити життя після.
Буддистські монахи щодня медитують на смерть, називається maraṇasati. Це допомагає примиритися з нею і жити повним життям кожного дня, кожну хвилину. І це не так швидко навчитися прийняттю жахливого. Теж саме, що приймати отруту мікродозами і отримати імунітет.
4. Життя Подолавши провину і надмірні очікування, можна починати жити У фільмі “Вигнанець” Том Генкс ходив до клубу щочетверга. Знав, що, якщо не буде рутини і традицій, не буде ритму життя і абсолютно реально збожеволіти. Тому як ніколи вас прошу: Заведіть рутину і традиції
Традиції в роботі, як у фільмі “Good Morning, Vietnam”, в спілкуванні, ранкові традиції (так, дивитися новини теж традиція). Виділити собі три-чотири перерви на перегляд новин замість цілого дня. ЗСУ справляться без нашого перегляду новин, а без нашої роботи – їм буде важче.
Тим, хто в підвалах в містах, що в облозі, ваша робота – вижити. Україні потрібні українці.
5. Сенс. Ми без сенсу не можемо жити. Сенс цієї війни ми знаємо чітко, вони не знають, тому і програють. Бо сенс не може бути неправдивим. Останні пів року я живу у Львові, але зараз мені довелося переїхати на іншу квартиру, приймаючи переселенців
