Вишила би долю … Та нема кольОрів …
Залишився чорний поміж сірих дум…
І бракує схеми… І нема тих взорів,
Щоб зашити чорне, розігнавши сум…
А мені б червоний… Наче квіти маку…
В кетягах калини, стиглих, як нектар…
Вишила б кохання, то життя ознАка…
Вишила любов би, то є вищий дар.
А мені би жовтий… Як колосся в полі,
Як кульбаби в травні, сонце і грушкИ…
Вишила би щастя, щоб не бУло болі,
Щоб співало серце, як в весні пташкИ…
А мені б блакитний… Як погоже небо,
Як річки й озера, незабудок рай…
Вишила би волю.. Більшого й не треба,
Щоби усміхався мій квітучий край…
А мені б бузковий… кольору фіалок…
Вишила би спокій вересневих днів.
А мені би білий… кольору фіранок…
Вишила би мрії із минулих снів.
А мені б зелений… Як каштанів листя,
Як медові трави, луки і ліси…
Вишила життя би довгим та барвистим,
Щоби без жалОби, щоби без війни…
Маю тільки чорний… Віє самотою…
Вишию журавлик, вишию хрести…
У скорботі плачу… Шию золотою
ниточкою з серця. Доленько — світи…
30.04.2022
