За пазухою сіре кошеня
Зігріло вкотре серце після бою;
Не маючи ні роду, ні звання
Воно було солдатом і героєм.
За латами дешевої броні,
Опалені розпушувало вуса.
З тривогою дивилось на вогні
Пекельного на Сході землетрусу.
Таке патріотичне і смішне
З душі збивало скрутності оскому,
Здавалося теплішим за шинель,
Коли мурчало пісню колискову.
Торкалося рожевим язиком
До ран, що запалилися від гною,
І пахло дивовижно молоком,
Домівкою, дитинством та війною.
І байдуже, де Захід, чи де Схід;
Воно загралось гільзами з патронів:
Маленьке і беззахисне, як світ,
Дитя війни сучасних батальйонів.
Та мужніми робилися серця,
Бо знали: в найсуворіші години,
За пазухою кожного бійця
Є часточка своєї України!
© Роман Кахович
