Мовознавець Олександр Авраменко зауважує: “Насправді, правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з малої літери. І це правило давнє. Наприклад, гітлери, путіни ми можемо спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї”.
Від себе додам, що існує троп АНТОНОМАЗІЯ, який ґрунтується на тому, що власне ім’я, найчастіше ім’я особи (історичного або літературного персонажа), яка вирізняється якоюсь характерною ознакою, стає прикметою цієї ознаки:
донжуан — бабій;
ромео — закоханий романтик;
гобсек / плюшкін — скупа людина;
кулібін — інженер-самоук;
ванька — пересічний росіянин;
гітлер / путін — вбивця століття;
росія — країна-терорист тощо.
Працює цей троп і у зворотний бік: з великої букви пишемо апелятиви типу Безсмертний Кобзар (про Тараса Шевченка), Великий Каменяр (про Івана Франка) і подібні. У негативному значенні — Кобиляча Голова (про лаврова), Зливний Бачок (про скабєєву), Бункерний Щур (про путіна), Бензоколонка (про росію) тощо.
Писатимемо росія, москва, кремль, путін та ін. з малої букви і після нашої перемоги у війні, бо кров українців росіяни зі своїх рук не відмиють ніколи.
