Я – будинок, ворогом убитий,
А зі мною – й жителі мої!
Ще мені би з ними жити й жити,
А тепер – ані мене, ні їх!
Я – лікарня! Мирно лікувала,
А тепер – потрощена дотла!
Я стількох від смерті врятувала,
А спастись від ката – не змогла!
Я – дитяча школа! Мирна школа,
Я роками вчила діток жить,
А тепер – лише руїна гола…
От за що убита я, скажіть?!
Я – міський пологовий будинок,
Де щодня родилося життя!
От за що мене убито нині,
А зі мною – й не одне дитя?!
Я – Вкраїна! Вільна Україна!
Та, яку у цій страшній війні
Ворог не поставив на коліна
І ніколи не поставить, ні!
За біду велику, всенародну
Катові ніколи не прощу!
«Стоп, росія!» – я кажу сьогодні
І за все росії – відомщу!
